Як дитиною, бувало...

Леся Українка

Вірш Лесі Українки про те, як дитяча гордість не дозволяла плакати, а доросле життя обертає цю звичку на протилежну.

Темагідність

Як дитиною, бувало, Упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі вставала тихо.

"Що, болить?" – мене питали, Але я не признавалась – Я була малою горда, – Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма, –

Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість, Плачу я, щоб не сміятись.

Коментарі

Сортування

Будь першим, хто поділиться враженнями.