Лице небесне прояснилось…

Лице небесне прояснилось І блиском розкоші займилось, Надії рум'янцем паліє – Мені в тюрмі аж серце мліє.

Нараз в безмірному просторі, Мов парус на далекім морі, Маленька хмарка виринає І звільна, стиха надпливає.

Щось в ній мутиться і трепече, Немов у серце молодече Ввірветься думка сумовита, Тривоги хмаркою вповита.

Та промінь сонця гнеть зцілує З лиця небес хмаринку тую, Лиш на рісницях золотистих Дві-три краплиночки зависли.

О небо, кришталеве море, Що защеміло в серці твоїм В тій хвилі? Чи землі дрібної Велике, непроглядне горе?..