І досі сниться: під горою...

І досі сниться: під горою, Між вербами та над водою, Біленька хаточка. Сидить Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча. І досі сниться: вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати, Цілує діда, і дитя Аж тричі весело цілує, Прийма на руки, і годує,

І спать несе. А дід сидить, І усміхається, і стиха Промовить нишком: — Де ж те лихо? Печалі тії, вороги? —

І нищечком старий читає, Перехрестившись, "отче наш". Крізь верби сонечко сіяє І тихо гасне. День погас, І все почило. Сивий в хату Й собі пішов опочивати.