Досвітні огні
Леся Українка
Один із найвідоміших віршів Лесі Українки: серед ночі, коли всі скорилися темряві, робочі люди самі запалюють досвітні огні, не чекаючи сонця.
Темаборотьба
Ніч темна людей всіх потомлених скрила Під чорні, широкії крила. Погасли вечірні огні; Усі спочивають у сні. Всіх владарка ніч покорила.
Хто спить, хто не спить, — покорись темній силі. Щасливий, хто сни має милі! Від мене сон милий тіка... Навколо темнота тяжка, Навколо все спить, як в могилі.
Привиддя лихі мені душу гнітили, Повстати ж не мала я сили... Зненацька проміння ясне Од сну пробудило мене, — Досвітні огні засвітили!
Досвітні огні, переможні, урочі, Прорізали темряву ночі, Ще сонячні промені сплять, — Досвітні огні вже горять. То світять їх люди робочі.
Вставай, хто живий, в кого думка повстала! Година для праці настала! Не бійся досвітньої мли — Досвітній огонь запали, Коли ще зоря не заграла.
Коментарі
Будь першим, хто поділиться враженнями.