Tо, може, станеться і друге диво

То, може, станеться і друге диво Євангельське? Прийду, як Магдалина, Тобі віддать остатнюю послугу, І саме в ту хвилину, як у тузі

Я буду гірко плакать, що навіки Тебе втеряла, – раптом я побачу, Що ти воскрес і просіяв від слави Життя нового і нових надій.

І я впаду в нестямі на коліна, І руки простягну до тебе, і на ймення Тебе покличу вголос… Але ти? Що скажеш ти тоді? Чи, може, й ти

Пошлеш мене веселу звістку дати Твоїм забутливим і потайним друзям, Що тричі одрікалися від тебе? І поки я, не тямлячись від щастя,

Носитиму по людях любу провість, Ти підеш панувать в нову країну слави І на землі збудуєш рай новий Для себе і для тих, кого покличеш.

Чи буде ж місце там для Магдалини? Однаково, аби вчинилось диво!