Не жаль мені, що я тебе кохаю...

Не жаль мені, що я тебе кохаю, Та в нас дороги різно розійшлись. Ні не кажи, що зійдуться колись! Не зійдуться, мій друже, я те знаю.

Моє кохання — то для тебе згуба: Ти наче дуб високий та міцний, Я ж наче плющ похилий та сумний, — Плюща обійми гублять силу дуба.

Та без притулку плющ зелений в'яне, Я не зав'яну, я знайду руїни, Я одягну обдерті, вбогі стіни, Зелений плющ оздобою їм стане.

В країну смутку вітерець прилине І принесе мені луну розмови Від мого дуба любого з діброви, — І спогад любих літ повік не згине.