Ликері
Тарас Шевченко
Пізній вірш Тараса Шевченка, звернений до Ликери Полусмак. Любовне звертання переростає у відмову від церковного посередництва між людиною і Богом.
Themeгідність
Моя ти любо! Мій ти друже! Не ймуть нам віри без хреста, Не ймуть нам віри без попа Раби, невольники недужі!
Заснули, мов свиня в калюжі, В святій неволі! Мій ти друже, Моя ти любо! Не хрестись, І не кленись, і не молись
Нікому в світі! Збрешуть люде, І візантійський Саваоф Одурить! Не одурить бог, Карать і миловать не буде:
Ми не раби його — ми люде! Моя ти любо! усміхнись, І вольную святую душу, І руку вольную, мій друже,
Подай мені. То перейти І він поможе нам калюжу, Поможе й лихо донести, І поховать лихе дебеле В хатині тихій і веселій.
Comments
Be the first to share your thoughts.