Легенда про вічне життя

Олександер Великий весь світ звоював І отсе в Вавілоні мов бог раював.

А побожний аскет вік в пустині прожив І молитвою й постом богині служив.

Наче сонце, що разом прогонює тьму, Так богиня в опівніч явилась йому.

Прихилилась і мовить: "Мій вірний слуго, Чим тебе вдоволить? Чи бажаєш чого?"

"Хоч яке се життя і трудне, і сумне, Дай, щоб старість і смерть оминули мене".

"Ну, як се в тебе дар найцінніший з усіх, На ж тобі сей малий золотистий горіх."

Одну нічку не спи, один день промовчи І, очистивши ум, сей горіх розтовчи.

Шкаралющу в огонь, а розкусиш зерно, Дасть тобі молодим вічно жити воно".

Цілий день промовчав, і не спав усю ніч, І готовивсь аскет на великую річ.