Крик серед півночі в якімсь глухім околі

Крик серед півночі в якімсь глухім околі. Чи вмер хто й свояки ридають по вмерлому? Чи хто поранений конає в чистім полі? Чи плачуть сироти, ограблені і голі, Без батька-матері, без хліба і без дому?

Невідомий співак походу степового… Замісто струн нап'яв він тетиви спижеві, Давно забуту рать з сну будить вікового І до походу знай накликує нового “За землю Руськую, за рани Ігореві”.

Давно забута рать в забутій спить могилі, І Ігор спить, і з ним все плем'я соколине; Лиш крик поета ще лунає в давній силі, Байдужість сірая куняє на могилі, А кров із руських ран все рине, рине, рине.