Догорають поліна в печі

Догорають поліна в печі, Попеліє червоная грань… У задумі сиджу я вночі І думок сную чорную ткань.

І коли ж то той жар догорить, Що ятриться у серці мені? І чи скоро-то горе згасить В моїм мізку думки огняні?

Ох, печуть і бушують вони! Гризе душу й морозить нуда! Кров кипить, і нутро все в огні — Вколо ж мур і неволя бліда.

Я боротись за правду готов, Рад за волю пролить свою кров, Та з собою самим у війні Не простояти довго мені.