Бахчисарайська гробниця

Палкого сонця промені ворожі На кладовище сиплються, мов стріли, На те каміння, що вкрива могили, Де правовірні сплять, піддані божі.

Ні квітів, ні дерев, ні огорожі… І серед пустки, наче на сторожі, Стоїть гробниця. Ті, що в ній спочили, Навіки в ній своє імення скрили.

З чужого краю тут співці бували І тіні бранки любої шукали, – Витає ж тута інша тінь, кривава:

Ні, тута не лежить краса гарема, Марія смутна чи палка Зарема, – Тут спочива бахчисарайська слава!